Після 24 лютого, дня широкомасштабного вторгнення Росії в Україну, Національному драматичному театру імені Івана Франка – його артистам і глядачам – довелося адаптуватися до нових реалій: шукати сили для стійкості, мотивацію та мету для своєї роботи та творчості.
За цей короткий час театр переосмислив себе, своє місце і свої можливості в нових умовах – умовах війни. Першим кроком стала мобілізація та розвиток волонтерського руху серед працівників театру для перемоги над агресором. Артисти та працівники театру добровільно пішли до війська. Сьогодні вони є частиною Збройних сил України, багато з них перебувають на передовій. На жаль, війна забрала життя одного з наших колег, начальника столярно-механічного цеху Віктора Красіна, котрий воював у лавах ЗСУ.
Поступово театр почав повертатися до своєї звичної діяльності. Стало зрозуміло, що театр потрібен суспільству як культурна інституція, як частина повсякденного життя, як місце колективної терапії та взаємопідтримки. Театр знаходить в собі сили функціонувати як простір для рефлексії та єднання.
Театр продовжує свою роботу, презентуючи нові прем’єри, надихаючи суспільство та трансформуючи соціальний біль у сприйняття, сприяючи стійкості та відновленню українського суспільства в цілому. У надзвичайно складних умовах, з початку повномасштабного вторгнення, театр випустив 8 прем’єр, зіграв понад 600 вистав, які подивилися понад 130 тис. глядачів.
Війна, на жаль, обмежила кількість контактів, які наші працівники можуть мати зі своїми європейськими колегами тут, у Києві. Безпекова ситуація суттєво зменшила кількість поїздок з європейських країн до Києва в культурній сфері взагалі, як і обмежила можливості поїздок театру до Європи.
В планах театру – пожвавлення міжнародної співпраці попри ці складні обставини. Наші актори та режисери прагнуть отримувати, всупереч війні, можливість «живого» спілкування з колегами та глядачами в Європі – ділитися своєю творчістю, здобувати нові професійні знання та навички, ставати членами європейських театральних мереж та збагачувати європейську театральну сцену своїми виставами. В репертуарі театру сьогодні – найкраща українська та світова драматургія, наново інтерпретована нашими театральними режисерами.
Будь-який прояв солідарності з нами – з тими, хто має сили творити перед обличчям війни, – є і буде надзвичайно важливим для нас.
Ми дуже зацікавлені у побудові сталих взаємозв’язків з європейськими партнерами, з огляду на те, що Україна взяла узгоджений курс на Європу. Національний драматичний театр ім. Івана Франка прагне зробити внесок у наш спільний європейський дискурс у найближчі роки.
Війна також особливо гостро поставила питання якнайшвидшого розв’язання питання безбар’єрності в приміщеннях театру, його інклюзивності, з огляду на появу великої кількості ветеранів війни – наших потенційних глядачів, які мають ампутації та інші травми.
Ми повністю відкриті до співпраці.
За бажання ви можете підтримати проекти театру через благодійні внески, скориставшись нижче системою для донатів.